Было время, когда женщины и стирали вручную и долгими часами стояли за гладильной доской или у плиты, размышляя в полной тишине о великом смысле человеческой жизни.
Именно тогда они и могли слышать этот голос. Называйте его, как хотите: интуицией, внутренним голосом, голосом Бога или Духа…
Именно в такие моменты духовной тишины принимались женщинами мудрые и правильные решения, и женщина просто молилась о здоровье детей и мужа, о благополучии семьи. Она не конкурировала с мужчиной, она помогала ему своей мудростью.
Пришло время, когда женщины не стирают вручную и почти не готовят, они этим даже гордятся.
Они давно водят современные автомобили, курят табак и ругаются матом. Они почти не рожают детей в браке с любимым мужчиной, а когда возраст поджимает, используют других для суррогатного материнства…
Они, наконец-то, отодвинули мужчин с их пьедестала, заняв по праву первое место в этой бесовской гонке за лидерство.
Они давно не знают покоя и тишины.
Той особенной духовной тишины, когда слышно, как бьётся в груди удивительное женское сердце…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
